Зламалася всередині. Телеведуча Ребрик про найважчий період у війну

Популярна акторка театру і кіно, ведуча каналу «Дом» Лілія Ребрик стала гостею нового випуску програми «Точка опори». У відвертому інтервʼю артистка зізналась, як події в Україні зламали і спустошили її, та розповіла, що надихнуло повернути віру в життя.

В перший день війни Лілія Ребрик разом із чоловіком і доньками виїхала з Києва у рідні Чернівці. Звідти акторка записувала перші емоційні звернення українцям і саме там переживала найважчий період у житті.

«Ніколи в житті не думала, що в мені є скільки сліз. Я – життєлюб. Шалений життєлюб. Всі мої друзі, все оточення знають настільки я люблю життя і ціную кожну мить. Це не про мене, як ми говоримо «почали цінувати» – я завжди цінувала. Але в мені виявилося скільки сліз, я зламалася всередині і посипалася внутрішньо... Це було до моменту, поки я не зрозуміла, що як мама і жінка я не несу жодної користі», – розповідає Ребрик.

Тому спершу артистка почала повертатися до звичного життя у побуті та сімʼї, а згодом і до роботи. Любов до життя і розуміння своєї потрібності зробили свою справу.

«Спочатку я виправдовувала чи не кожну свою дію. Не могла одягати яскраві речі, я і зараз важко на це йду, але виправдовую – це на роботу, це те, що дає нам опору і допомагає нашим глядачам прокидатися зранку. Макіяж – це для того, щоб сказати: «А не дочекаєтесь!» Проте спочатку було важко навіть помити голову. Було розуміння, що після цього треба її сушити феном, а в цей час люди живуть без води взагалі, навіть пити нічого. І в цей час у мене був «синдром вцілілого», – зізнається Лілія Ребрик. – Але потім я зрозуміла, що всі ми маємо, що хлопці на передовій захищають нас, щоб бачити нас живими і життєрадісними. Тому я взяла себе в руки».

У бесіді телеведуча згадала, як брала інтерв'ю у Анни Яхно – мами чотирирічного хлопчика Сашка, який загубився під Вишгородом під час воєнних дій у середині березня та був знайдений мертвим у квітні.

«Зараз вже немає такої людини, яка б не втратила когось чи щось у цій кляті війні. Втрачають рідних, друзів, будинки, своє майбутнє, роботу. Я спілкуюся з переселенцями, називаю їх своїми підопічними. Допомогла знайти їм житло в Чернівцях. Я не знаю, якими словами можна підтримати людину, яка втратила рідних. Це надзвичайно важко. В мене було інтерв'ю з мамою Сашка, який загинув під час евакуації з Вишгорода. Це була найскладніша бесіда в моєму житті. Ми досі підтримуємо зв'язок. Вона весь свій біль втрати спрямувала в допомогу іншим дітям», – говорить Ребрик.