Положинський про службу на передовій: Обстрілювали з міноментів, танків, прилітали ракети

Колишній лідер гурту «Тартак» співак Сашко Положинський, який на початку повномасштабної війни вступив до лав ЗСУ, розповів про обстріли на лінії вогню та зізнався, як війна змінила його пріоритети.

«Як такого бойового хрещення у мене не було, але у мене було хрещення обстрілами. Ми 10 днів були на передовій. Мені не довелося жодного разу стріляти. Але по мені стріляли багато разів на день, не тільки по мені, але по нас всіх. Нас обстрілювали з міноментів, танків, прилітали ракети. Наших колег з нашої роти, які стояли на інших позиціях, обстрілювали також літаки й гелікоптери. Нам самим повоювати не вдалося, бо нас тільки здалеку крили», – розповів музикант в інтерв'ю «Espreso.TV».

Положинський каже, що нині він більше воїн, ніж артист: «Дуже багато років, я вважаю, що моя творчість разом з тим була і боротьбою. І зараз, коли я змінив свій офіційний статус, і вже є офіційно солдатом Збройних Сил України, але разом з тим продовжую записувати пісні, і лишаюсь артистом при цьому. Просто, якщо раніше я був більше артистом і менше воїном, зараз я трошки змінив пріоритети й став більше воїном. Зараз я практично не даю концертів, не виступаю, хоч інколи дуже кортить. І навіть по доброму заздрю тим артистам-колегам, які отримали можливість їздити виступати в Європу. Я би хотів повиступати в Європі, звісно. Так склались обставини… я не вітаю ці обставини. Але так склалось, що в Європі ця творчість зараз дуже потрібна. Якщо кілька років тому ми би їздили на концерти в Європу, то кількість людей, яким наша музика була б цікава була би значно меншою. Зараз це сильно змінилося».

За словами співака, багатьох його колег, що співали російською, сильно змінила війна: «Я думаю, що якби не ці всі страшні потрясіння, які пережили всі ми в останні дні лютого, в перші дні березня, можливо всі ці люди, чи більшість із них, так би й не зрозуміли, в чому вони помилялися. Але зараз я вважаю, що переважна більшість з них перейшли на українську мову в спілкуванні, на українську мову виконання своїх пісень, змінили свої імена – вони роблять це щиро. Без кон’юнктурних міркувань, з великою любов’ю до України. І в результаті – розуміння, усвідомлення багатьох своїх помилок, і, можливо, навіть своєї провини частково. Я вірю в їхню щирість, і я не хочу нікому з них зараз дорікати. Можливо нам колись доведеться це зробити, чи всім їм, чи декому з них, але зараз я, наприклад, вдячний всім моїм колегам і колежанкам, які почали співати українською мовою, за цей дуже важливий творчий крок. Мені не всі українські пісні, які я зараз чую, подобаються.  Але мені подобається, що люди починають співати пісні українською мовою. І багато цих пісень дійсно класні й чіпляють за живе».