Донька військового з Одеси вразила Китай

14-річна Яра одеситка, донька захисника України, мріє обов'язково стати відомої співачкою. Дівчинку запросили до Китаю показати українську культуру серед представників чотирьох десятків інших країн. Як дитина стала маленькою дипломаткою, що здивувало її та чим вирізняються нині українські діти – спеціальний репортаж кореспондентки ТСН Наталі Нагорної.

Як Яра готувалась до міжнародного дитячого фестивалю у Китаї

Юну співачку звати Артюшкина Ярослава. На сцені її називають Ярою. 14-річна одеситка, яка сама визнає, що погано уявляє собі світ без війни. Вона жила за кордоном понад рік від початку повномасштабного вторгнення, але попри постійні удари по місту все одно повернулася в рідну Одесу.

«Мені було чотири, ось коли війна почалася. Коли мені там було три, то я ж нічого не розуміла. Тому це для мене як мир без війни. Це прям... Я не можу повірити, що таке існує взагалі», – каже Ярослава.

Щоб дістатись до китайського міста Тяньцзінь з Одеси, дівчині знадобилося три доби. Саме у цьому місті відбувся міжнародний дитячий фестиваль, у якому беруть участь співочі та танцювальні колективи з сорока країн світу. Це щорічна подія, яка проходить у Тяньцзині вже понад 20 років. Те, що Яра поїде на конкурс стало відомо за кілька тижнів до виїзду. Через війну не було змоги будувати довгострокові плани і нормально готуватися

«Я займалася з моїм вчителем онлайн, але це теж було дуже складно, тому що ніякої апаратури нема. Я взагалі відвикла від мікрофону, та потім, коли я повернулася в Україну, почала співати з мікрофоном. Я дуже боялась сцени, тому що рік і півтора я ніде не виступала», – каже Ярослава.

Що Яра розповіла про фестиваль

Головне гасло фестивалю, на який потрапила Яра – «мир, дружба, майбутнє». Але Яра не може не думати про війну – бо там її тато.

«Він кожен день вивозить купу ранених, ранених військових. Та в нього така чесна машина, вона просто розбомблена. Там немає однієї фари, вона вся в слідах від куль», – каже вона.

Тут все зроблено аби діти знайомились, веселились та подружились. Багато дітей навіть не знали про Україну. А тому Яра усвідомлює свою місію – відтепер вона офіційна представниця України. І з цього моменту вона всюди з прапором.

За право українки приїхати на фестиваль довелося поборотися – до моменту вильоту не знали, чи вийде.

«Ми отримали візи буквально за один день до того, як нам треба було вилітати. Після трьох годин, ми навіть не знали, хто буде підтверджений, а хто полетить, а хто не полетить», – каже співорганізаторка поїздки Наталія Власова.

Хто вболівав за Яру

За Яру вболівав її композитор Тарас Ярина та керівництво української православної церкви.

Українська церква вже брала на себе дипломатичну місію – перед візитом Яри до Пекіну на запрошення посольства.

«Мені можна сказати пощастило, я у Китаї служив уже два рази», – каже благочинний Михайлівського золотоверхого монастиря, архімандрит Лаврентій.

Отець Лаврентій на азійській землі вже і паски святив, і дітей хрестив. До Китаю упродовж багатьох років постійно їздить і композитор Тарас Ярина. Він фанат цієї країни і вірить у народну дипломатію. Він знав про дитячий фестиваль і вже давно добивався, аби в ньому брали участь українці. Спеціально для Яри написав три пісні.

«Китай не призначений для якоїсь країни, для існування, для дружби. В першу чергу, він націлений сам на себе, на свою економіку, на своє процвітання. Це по-перше. По-друге, він не шукає ворогів.  Якщо правильно приймати філософію "п'ять кроків робиш ти і п'ять вони", вони зроблять п'ять кроків, але ж треба, щоб ти зробив перший», – каже композитор.

Ось він один з таких кроків – посольство прикрашають синьо-жовтими кульками. Китайські слухачі в захваті від співу Яри.

Як у Китаї діти вчаться дипломатії та що відомо про учасників фестивалю з РФ

До посольства приходять китайські діти – вони вчаться дипломатії і раз на тиждень приходять в одне з посольств познайомитися з культурою, їжею, традиціями.

«Тобто з першого дня, я коли дивлюсь на цих дітей, котрі бігають, котрі усміхаються, котрі радіють життю, котрі Яру оточують. Взагалі, я дивлюсь на це і розумію, що наші діти – це діти, які пережили і переживають, і, на жаль, ще будуть переживати такі тяжкі моменти. Це важко, тому що це несправедливо», – каже мати Ярослави Ольга Філіпська.

Головний аніматор – Кирило Чуйко, він же перший секретар посольства, легко знаходить спільну мову з дітьми. Веселий секретар посольства міг би розповісти багато про війну, бо Кирило родом з Маріуполя, його дім теж побило обстрілами. І про це вже розказував дорослим - представникам різних посольств і їм організували показ фільму «20 днів в Маріуполі».

Від країни-окупанта на фестивалі представлено відразу декілька колективів – навіть тут беруть кількістю.

«До мене підійшла дівчина та спитала, are you from Russia? Та мені це дуже не сподобалось. Та я така, опа, покажу-ка я їй прапор. Я така показую, а вона така – I'm so sorry», – каже Яра.

Опинившись вперше за довгий час поруч із дітьми країни-окупанта, Яра зрозуміла – навіть із дітьми немає жодного бажання про щось говорити.

«Я ніколи не змогла спокійно просто спілкуватися з росіянами. Навіть якщо вони будуть просити вибачення – ні, ніколи», – каже дівчина.

Але окрім цього усвідомлення, Яра отримала те, що з перших днів війни, так важливо було отримувати кожному українцю – підтримку від людей.

Раніше у столиці Великої Британії відбувся триденний фестиваль «Kyiv Art Sessions» («Київські мистецькі сесії»).