Гарік Кричевський розповів, як окупанти розграбували його будинок на Київщині

Відомий співак Гарик Кричевський розповів, що окупанти вчинили з його будинком в Київській області, куди артист з родиною мав переїхати 25 лютого.

«Наше містечко було під окупацією, в наших будинках жили окупанти, а пізніше були важкі бої. Постраждали наші будинки, а деяких взагалі нема, – розповів Кричевський в програмі ЖВЛ.

Артист каже, що нині в його будинку, який він будував кілька років, ведуться мінімальні ремонтні роботи, щоб підготувати житло до зими. «Я не зміг зайти, я не був у будинку. Вкрали майже всю техніку, єдине, що лишилось – це гранд піано антикварне, мені привозили з Америки. Вони просто не зрозуміли, що це. Вкрали телевізор, але не знали, що цей інструмент дорожчий», – додав виконавець.

До слова, Гарік Кричевський – сусід відомої співачки Ірини Білик, житло якої теж постраждало від рук окупантів. Будинок артистки розташований у котеджному містечку у селі Березівка ​​Бучанського району.

«Мій будинок знаходиться неподалік житомирської траси, – розповідала Ірина. – Жодної крамниці не залишилося, ні школи – все осквернено. А коли я побачила, що діється в моїй хаті... Те, що раніше було акуратно складено в коробках, перевернуто верх дном. Там просто каша. Зараз все це намагається упорядкувати мій помічник. Я питаю: «Вітя, ну як?» Він зітхає: «Ну що вам сказати? Вікон немає, треба буде вставляти». Не тільки в мене так, у всіх довкола така ситуація. Моїм сусідом через кілька будинків мав стати Гарік Кричевський. Буквально за тиждень мав в'їхати, але не встиг. Забрали телевізори, які він повісив – усі пограбували. Пощастило, що у будинку ще не було речей, не завезли. У мене було багато концертних костюмів та взуття, я дуже переживала за все це. Але ви знаєте, багато не взяли, напевно, не носять їхні дружини такого «карнавалу».

«Мені сказали, що в моєму будинку був штаб рашистів, бо вже всі довкола вже поїхали, а в мене залишалися до останнього, – додала Ірина. – Не хотіли йти: їм було там тепло та ситно. Гуляли, відривалися. Мені здається, що цей час був найкращим, що траплялося в їхньому нещасному житті. Але сподіваюся, це останній такого роду банкет у їхній долі. Забрали апаратуру, цінні речі. Мої друзі кажуть: Іра, вони здохнуть у цих речах. Українські жінки – відьми. На початку війни я написала вірш-пророцтво, де побажала рашистам горіти в пеклі. Отак і буде, впевнена в цьому».